Як адаптується дитина в дошкільному закладі

Легко сказати «Адаптація кожної дитини, яка прибуває до дошкільного закладу, відбувається по-різному». А от як вирізняти це «по-різному»?

Зі зміною звичних умов життя необхідна перебудова раніше сформованого стереотипу дитячої поведінки, що вже усталений у віці двох–трьох років.

У дітей в період адаптації можуть порушуватися:

сон

апетит

настрій

терморегуляція

набуті навички.

На характері й тривалості адаптаційного періоду позначаються:

вік
стан здоров’я
загальний рівень розвитку
індивідуальні особливості
адаптаційні механізми організму
загартованість організму
набуті навички самообслуговування
досвід спілкування з дорослими та ровесниками.

Процес адаптації контролюють:

· вихователі

· медичні працівники

· практичний психолог.

Ступені адаптації дитини до нових умов

Основні показники ступеня адаптації дитини до нових умов:

строки нормалізації поведінки
частота й тривалість захворювань
прояви невротичних реакцій.

З огляду на ці показники визначають три ступені адаптації.

Легкий ступінь

У дитини нормалізується поведінка протягом місяця.

Зрештою новачок:

починає спокійно чи й радісно ставитися до дитячого колективу
проявляє зацікавленість до навколишнього середовища

Настрій бадьорий, хоча і не без не значного ранкового плачу.

Де що погіршений апетитна кінець першого тижня досягає звичайного рівня.

Сон поновлюється протягом 10–15 днів.

Взаємини з близькими людьми не порушуються. Дитина легко прощається, швидко відволікається, її цікавлять й інші дорослі.

До того ж дитина доволі активна, але не збуджена. Ставлення до дітей може бути як байдужим, так і зацікавленим. Інтерес дооточення поновлюється протягом двох–трьох тижнів (за участі дорослих).

Розвиток мовлення загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні прохання чи вказівки дорослих. До кінця першого місяця в неї поновлюється активне мовлення.

Захисні сили організму значно не знижені, до кінця третього тижня відновлюються.

Хворіє дитина:

не частіше як раз на місяць

не довше десяти днів

без ускладнень.

Ознак невротичних реакцій у дитини не має.

Середній ступінь

Порушення в поведінці та загальному стані дитини виразніші і триваліші.

Сон нормалізується лише за 20–40 днів. Тоді ж поновлюється апетит.

Настрій нестійкий протягом місяця, значно знижена активність.

Новачок:

стає плаксивим, малорухливим

не намагається досліджувати нове оточення

не використовує набутих раніше побутових навичок.

У грі дитина:

не застосовує набутих навичок

грається ситуативно

мовленнєва активність знижена.

Усі ці зміни тривають п’ять–шість тижнів.

Ставлення дитини до дорослих:

близьких— емоційно-збуджене (плач, крик під час розлучення)

інших— вибіркове.

Однолітки дитині байдужі, хоча може бути й зацікавлення.

Захворюваність дитини в адаптаційний період:

до двох разів на місяць

не більше 12 днів

без ускладнень.

Вага тіла дитини незмінна чи несуттєва знижена. Проте з’являються ознаки невротичних реакцій:

вибірковість у ставленні до дорослих та однолітків

спілкування лише за певних умов.

Яскраво виражені зміни в самопочутті дитини:

порушення травлення

блідість

пітливість

«тіні» під очима

«палаючі» щоки тощо.

Найбільше вони виражені перед початком захворювання, за звичай це гостра респіраторна інфекція.

Тяжкий ступінь

Тривожною є тяжка адаптація.

Дитина тривало і тяжко хворіє, одне захворювання майже без перерви змінює інше. Захисні сили організму ослаблені, несприятливо позначаючись на фізичному та психічному розвитку дитини.

Знаковим проявом тяжкого ступеня перебігу адаптації є неадекватна поведінка дитини, що межує з невротичним станом.

Дитина погано засинає, сон короткий зі скрикуваннями, плачем та пробудженнями.

Апетит погіршується сильно й надовго.

Можуть бути:

стійка відмова від їжі

невротичне блювання за спроби дитину нагодувати.

Також імовірні:

функціональні порушення

безконтрольні випорожнення.

За тяжкої адаптації дитина:

не спить

пригнічена

не цікавиться оточенням

ставиться до дітей відчужено, уникає або поводиться агресивно.

Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене практичної взаємодії. Дитина не реагує на запрошення взяти участь у будь-якій справі. Говорити не хоче або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний період.

Зауважте!

Дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов— криком, плачем, вередуванням, чіпляючись за маму, падаючи на підлогу,— викликає менше хвилювань у психологів і лікарів, а ніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії, через яку погіршується загальний стан дитини.

Поліпшення стану дитини відбувається вкрай повільно, протягом кількох місяців.

Серед невротичних реакцій дитини за тяжкої адаптації: