Групи ризику: яким дітям складніше адаптуватися до умов закладу дошкільної освіти - Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 30 Харківської міської ради"

/Files/images/kartinki_2018/anime-deti-649.gif

Групи ризику: яким дітям складніше адаптуватися до умов закладу дошкільної освіти

Чому одні діти швидко відпускають маму з дитячого садка йпогоджуються цілий день провести у незнайомому колективі, а інші роками, аж до школи, не приймають цієї обставини й тримають в напруженні всю сім’ю? Процес адаптації дитини до умов дитячого садка повільний і може тривати до шести місяців. Але існують моделі сімейної взаємодії, які ускладнюють входження дитини в нові життєві умови.

Хто потрапляє у групу ризику?

Передусім це діти, які виховуються:

· за типом гіперконтролю

· за типом гіперопіки

· за типом гіпертривожності.

Виховання за типом гіперконтролю

Поведінка батьків	Прояви дезадаптації	Що робити вихователю
Якщо в малюка щось не ладнається у взаєминах з іншими дітьми групи, батьки схильні в цьому звинувачувати або вихователів, або й саму дитину. Емоційна нестабільність малюка зазвичай пов’язана з вразливістю мами, яка все оцінює і контролює, якій і самій складно в новому колективі та й узагалі під час соціальних контактів. Така мама неможе транслювати навички успішної адаптації, адже сама ними не володіє. Їй складно проявити чуйність і терплячість. «Усе одно тибудеш ходити до дитячого садка»,— говорить мама і дитина через «не хочу» зі сльозами й образами йде на свою «голгофу».	Дитина, яка потрапила під гіперконтроль, швидко замикається в собі, намагається від усіх триматися осторонь, неохоче контактує звихователем. Дезадаптація може тривати роками. Для дитини, яка живе в атмосфері контролю й перфекціонізму, характерні такі прояви дезадаптації: вередливість агресивність опозиційна поведінка труднощі зі сном і засинанням алергія енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу) хронічна застуда. Вимагаючи від малюка бути успішним, мама хоче, щоб насамперед хвалили її. Їй важливо почуватися хорошою, правильною мамою. Дитина не витримує такого тиску. Її потребами, особистісними межами, природним ритмом і характером давно нехтують, а тому вона не здатна самостійно подолати свою емоційну нестабільність та її наслідок— дезадаптацію. Внутрішньо дитина передає посил: «Мамо, ти мене зрадила й покинула. Я більше не вірю в твою любов. Я одинокий(-а) і нікому не потрібен(-на)».	У період адаптації діти раннього віку особливо потребують виявів уваги і чуйності до них з боку вихователя. Тож вимогливість має бути помірною, а похвала й заохочення різноманітними. Поважайте «ні» дитини не прагніть, аби все було «як сказали» конкретизуйте й уточнюйте бажання дитини. Так їй буде легше налагодити контакт з собою та своїми потребами.

Виховання за типом гіперопіки

Поведінка батьків	Прояви дезадаптації	Що робити вихователю
Бути «кумиром сім’ї» і раптом стати одним з багатьох — це не просто потрясіння, а глибока психоемоційна рана. Така дитина звикла маніпулювати членами сім’ї, не дотримуватися режимів сну й харчування, отримувати бажане на першу вимогу. Малюкові складно змиритися з «ні» вихователя.	У дитини, яка зростає в родині, де до неї виявляють гіперопіку, можна спостерігати такі прояви: порушення шлунково-кишкового тракту (запори, проноси) хронічна застуда підвищена температура тіла агресивність дратівливість негативізм шкірні висипи. На внутрішньому рівні така дитина дає посил: «Я вимагаю, щоб світ і далі обертався навколо мене. Інакше, я відмовляюся від такого світу».	Будьте послідовні у своїх словах, поведінці, покараннях і похвалах. Так дитині буде легше дотримуватися правил і не виходити за межі дозволеного. Розрізняйте, коли дитина справді потребує емоційної підтримки, а коли просто намагається маніпулювати дорослими. Виявляйте стійкість до дитячих вередувань.

Виховання за типом гіпертривожності

Поведінка батьків	Прояви дезадаптації	Що робити вихователю
Мамам складно змиритися з тим, що дитина народилася, аби пройти свій шлях, а не щоб бути емоційним контейнером їїстрахів і тривог. Такі мами занадто довго годують малюка груддю, можуть спати разом з дитиною щонайменше до семи років (а то й до шістнадцяти). Вони самі складно переживають розлуку і не можуть будь-кого від себе відпустити. Малюк не має іншого виходу, як теж боятися розставання. Він швидко звикає, що все вирішує й робить за нього мама, навіть вдягає тагодує.	Для дитини характерні такі: емоційні труднощі високий рівень загальної тривожності надмірна плаксивість порушення шлунково-кишкового тракту (запори, проноси, блювота) хронічна застуда фобії. На внутрішньому рівні малюк дає такий посил: «Я боюся цього світу, людей, усього нового. Щоб жити, потрібно сховатися за маму». Дезадаптація може призвести до розвитку замкнутості, хронічного неврозу, параноїдальних і тривожно-фобічних проявів.	Стримуйтеся від жалості будьте послідовними виявляти повагу до дитини (особливо, якщо знадобиться особиста участь педагога, щоб увести новачка в колектив) не знецінюйте емоційні прояви малюка. Навіть якщо він 150 разів плаче, просто дозвольте йому 150 разів поплакати й посумувати. за жодних умов не порівнюйте його з іншими дітьми.

Кiлькiсть переглядiв: 195

Версія для друку

< >