Це страшне слово «Коксакі»

Віруси Коксакі (Сохзаскіеуігиз) — не нові. Уперше їх виявили в 1948-1949 роках в американському містечку Коксакі в ді­тей з поліомієлітоподібними ураженнями. Нині лікарям відо­мі до ЗО серотипів вірусів Коксакі, які належать до роду ентеровірусів (ЕпСегоуігиз), що зумовлюють ентеровірусну інфекцію. Вони стійкі до умов довкілля, заморожування, антибіотиків та дезінфекційних засобів, як-от ефір, 70%-вий етиловий спирт, лі­зол. За низької температури вони зберігаються в довкіллі протя­гом багатьох місяців, у водопроводі — до двох років. Зменшують активність під час нагрівання, за дії ультрафіолетового випромі­нювання, під час обробки розчином формальдегіду, хлорвмісним розчином. Якщо температура вища за +56 °С віруси Коксакі ги­нуть протягом 20 хв.

Джерело інфекції — хворі та вірусоносії. Особливо небезпеч­ні хворі на стерті або безсимптомні форми ентеровірусної інфекції, а також реконвалесценти. Інфікуватися можна повітряно-крапель­ним, харчовим, водним, контактно-побутовим шляхами. Рідко віруси Коксакі передаються під час вагітності. Механічними переносника­ми збудника можуть бути мухи.

Найсприйнятливішими до ентеровірусів, зокрема й вірусів Кок­сакі, є діти віком від трьох до десяти років. Діти перших трьох міся­ців життя хворіють на ентеровірусну інфекцію рідко, оскільки успадковують від матері специфічні антитіла та отримують їх певний час через грудне молоко. Переважають спорадичні випадки, однак мож­ливі й епідемічні спалахи, зокрема в організованих дитячих колек­тивах, і великі епідемії.

Найбільше випадків захворювання припадає на літньо-осінній період із максимальними показниками у червні-серпні. Після пе­ренесеного захворювання формується типоспецифічний стійкий імунітет.

Особливості перебігу

Віруси Коксакі проникають в організм дитини через слизові оболонки носа, глотки, кишківника. У лімфоїдній тканині цих ор­ганів та регіонарних лімфатичних вузлах вони розмножуються та накопичуються. На третій день захворювання збудник потрапляє в кров, що розносить його організмом.

Віруси Коксакі затримуються в мозку та спинному мозку, м'язах, печінці, слизовій оболонці кишківника, підшлунковій залозі, леге­нях, нирках та лімфатичних вузлах. Це зумовлює розвиток хронічних форм захворювання — ентеровірусного енцефаліту, полідерматоміозиту, міокардиту тощо.

Залежно від типу вірусу та індивідуальних особливостей організ­му, дитина або повністю одужує, або захворювання набуває хронічно­го перебігу з тривалим збереженням вірусу у внутрішніх органах.

Клінічні форми та їх симптоми

Інкубаційний період захворювання становить зазвичай 2-10 днів. Захворювання починається гостро з підвищення температури тіла до 40,0 °С та розвитку симптомів інтоксикації організму, як-от:

• головний біль;

• слабкість;

• пітливість;

• погіршення апетиту;

• біль у м'язах;

• сонливість.

Висока температура тіла може триматися до тижня. Її складно знизити жарознижувальними лікарськими засобами. Хворі з без симптомними чи малосимптомними формами захворювання виділяють вірус до трьох тижнів від моменту інфікування, зокрема із ви­порожненнями — до 11 тижнів.

Клінічні форми захворювання різноманітні, зокрема:

• тяжкі — серозний менінгіт, енцефаліт, міокардит, гепатит;
• не загрожують життю — герпетична ангіна, ентерові­русна екзантема, ентеровірусна лихоманка, геморагічний кон'юнктивіт, епідемічна міалгія.

Герпетична ангина

За герпетичної ангіни через день від появи перших симптомів інтоксикації організму на слизовій м'якого піднебіння, піднебінних дужок, язичка виникають дрібні до 2 мм папули із червоним вінчи­ком. Протягом 1-2 днів вони перетворюються на везикули, а потім на ерозії.

Діти раннього віку відчувають біль у ротоглотці. Вони не мо­жуть ковтати, тому відмовляються пити воду та їсти. Це часто при­зводить до зневоднення організму. Збільшуються піднебінні та під­щелепні лімфатичні вузли. Хворі діти одужують через тиждень від появи перших симптомів.

Ентеровірусна екзантема

Першими симптомами ентеровірусної екзантеми є почервонін­ня ротоглотки, кон'юнктиви, шкіри Герпетична ангіна обличчя та шиї. За два-три дні температура тіла знижується до показників здорової людини. Од­нак натомість на незмінній шкірі тулуба, кінцівок, сідниць та кінці­вок виникає поліморфне висипання. Деколи воно нагадує вітряну віспу. За два-чотири дні висипання безслідно зникає. На шкірі на не­тривалий час може залишитися незначна пігментація.

Однією із форм ентеровірусної екзантеми є так зване захворю­вання «рука — нога — рот», або ентеровірусний везикульозний сто­матит. За цієї форми захворювання на тлі помірної інтоксикації та незначного підвищення температури тіла на шкірі кистей і стоп, міжпальцевих проміжках, слизовій оболонці ротової порожнини та навколоротовій ділянці виникає полі­морфне висипання. Воно зазвичай не свербить, але може зумовлюва­ти в дитини неприємне відчуття розпирання. Висипання може поєд­нуватися з іншими симптомами ентеровірусної інфекції, як-от: е

• діарея;

• біль у м'язах;

• запалення верхніх дихальних шляхів тощо.

Дитина одужує через 7-10 днів від початку захворювання.

Ентеровірусна лихоманка

Часом ентеровірусну лихоманку також називають літнім гри­пом або триденною лихоманкою. За цієї форми ентеровірусної ін­фекції інтоксикація організму дитини помірна. Утім, вона все одно скаржиться на головний біль та біль у м'язах, іноді в животі. Про за­хворювання свідчать симптоми, як-от:

• кон'юнктивіт;

• почервоніння шкіри обличчя;

• збільшення лімфатичних вузлів;

• діарея.

Діарея супроводжується рідкими водянистими без патологіч­них домішок випорожненнями до 5-10 разів на день.

Гострий геморагічний кон'юнктивіт

Хоча віруси Коксакі й належать до групи ентеровірусів, у хворих дітей необов'язково виникає діарея. Часом трапляється навіть закреп.

На шкірі у верхній частині тулуба та на обличчі виникає полі­морфне висипання. При цьому що старша дитина, то воно є менш вираженим. Висипання зберігається від декількох годин до трьох діб, потім безслідно зникає. Також можливе збільшення печінки та селезінки. Трапляється, що лихоманка — це єдиний симптом захво­рювання. Ентеровірусна лихоманка триває три-чотири дні та має сприятливий перебіг.

Інкубаційний період цієї форми захворювання найкоротший — від 12 годин до 2 днів. Для гострого геморагічного кон'юнктивіту ха­рактерні місцеві симптоми, як-от:

• біль і різі в очах;

• світлобоязнь;

• сльозотеча;

• почервоніння кон'юнктиви;

• набряк повік.

Реконвалесцент — людина, яка ще не одужала остаточно, але вже не має яскравих проявів захворювання, але відновлення організму остаточно не відбулося

На другий день захворювання в дитини виникають субкон'юнктивальні крововиливи на кон'юнктиві повік, потім вони поши­рюються на кон'юнктиву очного яблука. Часом такі крововиливи плутають із травматичними. Виділення з кон'юнктивальної порож­нини серозні, у разі приєднання бактеріальної мікрофлори вони стають гнійними. Спершу ушкодження одностороннє, через один - два дні від початку захворювання запальний процес поширюється на інше око. Збільшуються і болять передвушні лімфатичні вузли. Стан хворої дитини поліпшується через 10-14 днів від початку за­хворювання.

Гострий геморагічний кон'юнктивіт спричиняє ускладнення, як-от катаракта, деструкція рогівки, глаукома.

Гострий геморагічний кон'юнктивіт трапляється зазвичай серед дітей, які проживають у країнах із тропічним вологим кліматом.

Епідемична міалгія

Цю клінічну форму ентеровірусної інфекції, зумовленої віруса­ми Коксакі, називають також плевродинією та хворобою Борнхольма. Дитина скаржиться на головний біль та нудоту. Основний симп­том епідемічної міалгії — інтенсивні напади болю в м'язах грудної клітки й верхніх відділів живота, іноді, спини та кінцівок. В остан­ньому випадку дитина відчуває біль лише в долонях. Біль посилю­ється під час руху, зміни положення тіла, чхання, кашлю та спри­чиняє рясне потовиділення. Іноді біль такий сильний, що дитина не може зробити вдих. Напад болю триває від 40 с до ЗО хв. Під час пальпації больових ділянок біль посилюється, а відповідні м'язи на­пружуються.

Епідемічна міалгія має хвилеподібний перебіг, через 1-3 дні на­пад болю може повторитися. Часто ця форма захворювання поєдну­ється з герпетичною ангіною, ентеровірусною екзантемою, сероз­ним менінгітом або міокардитом.

Діагностика

Діагноз за різних клінічних форм ентеровірусної інфекції, зу­мовленої вірусами Коксакі, лікар встановлює на підставі комплек­су симптомів, особливо під час епідемічних спалахів. Діагностувати спорадичні випадки зазвичай складно.

Загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі для встановлення діагнозу мало інформативні. Зазвичай зміни в них відсутні або ж не­специфічні та нетривалі. Аби підтвердити діагноз, використовують вірусологічні та серологічні методи дослідження. Для вірусоло­гічної діагностики лаборанти використовують змиви із зіву та носа, секрет з везикул, у разі приєднання діареї — випорожнень. Для се­рологічних досліджень беруть парні сироватки: першу — до 4-5 дня захворювання, другу — після 14 дня. Якщо титр антитіл зростає в чотири рази й більше, діагностують ентеровірусну інфекцію.

Також аби визначити серотип вірусу, його кількість у крові ди­тини та антигени ентеровірусів використовують методи експресдіагностики, як-от імуноферментний аналіз, полімеразної ланцюго­вої реакції та прямої і непрямої імунофлюоресценції. Саме ці методи і є основними для вірусологічного підтвердження ентеровірусної ін­фекції.

У разі спорадичних випадків ентеровірусної інфекції лікар не призначає лабораторну діагностику. Оскільки діагностувати еті­ологічну структуру такої інфекції складно. Часто захворювання спричиняє не один серотип вірусу.

Лікування та профілактика

Зазвичай ентеровірусну інфекцію, зумовлену вірусами Коксакі, лікують амбулаторно. Лише в разі розвитку менінгітів, міокардитів, перикардитів та інших тяжких форм захворювання — в умовах стаціонару. Специфічного етіотропного лікування такої ентеровірусної інфекції немає. Боротися можна лише з її симптомами. За наявності високої температури лікар призначає жарознижувальні лікарські за­соби, вираженої діареї і блювання — сорбенти та прокінетики. Аби відновити водний баланс в організмі, дитина має пити часто невеликими дозами рідину й розчини для регідратації. Біль у ротоглотці можна полегшити місцевими антисептиками. Після вживання їжі хвора дитина має полоскати ротоглотку настоями або відварами трав.

Висипання на шкірі особливого лікування не потребують. Про­те аби запобігти приєднанню бактеріальної інфекції, варто вчасно обробляти їх місцевими антисептиками. У разі вираженого свербіння лікар рекомендує вживати антигістамінні препарати.

Лікар призначає противірусні лікарські засоби лише в разі тяж­кого перебігу ентеровірусної інфекції, а антибіотики — бактері­альних ускладнень чи хронічної інфекції.

Окрім того, батьки мають дотримуватися дієти під час органі­зації харчування хворої дитини. Із раціону слід виключити продук­ти харчування, що подразнюють слизову оболонку ротоглотки та шлунково-кишкового тракту, як-от:

• цитрусові;

• свіжі овочі, фрукти та ягоди;

• солоні й гострі страви;

• фруктові соки;

• молоко й кисломолочні продукти.

Найліпше годувати дитину 5-6 разів на добу. Усі страви обо­в'язково слід протирати.

Специфічної профілактики ентеровірусної інфекції, зумовле­ної вірусами Коксакі, також немає. Контактних дітей ізолюють на 14 днів. В осередку захворювання обов'язково:

• проводять поточну дезінфекцію;

• використовують засоби індивідуального захисту;

• дотримуються правил особистої гігієни.

Після одужання та зникнення висипання дитина може по­вернутися до дошкільного навчального закладу. Але перед цим її обов'язково має оглянути лікар-педіатр або лікар-інфекціоніст та дати дозвіл на відвідування.

Неспецифічна профілактика ентеровірусної інфекції — це дотримання правил особистої гігієни та зміцнення імунітету дитини .

Як захиститися від вірусів Коксакі

Рекомендації для батьків

Зміцнюйте імунітет дитини, оскільки лише здоровий та сильний організм може протидіяти вірусам.

Обмежуйте контакти дитини із людьми із симптомами інфекційних захворювань — кашлю, нежитю, діареї.

Ретельно мийте руки з милом перед кожним прийомом їжі, після прогулянок та відвідування туалету, а також привчайте до цього дитину.

Застерігайте дитину не торкатися брудними руками до очей, носа та рота. Мийте та обдавайте окропом овочі, фрукти, ягоди та зелень.

Використовуйте в їжу лише ті продукти харчування, в якості яких не сумніваєтеся. Пийте лише бутильовану питну воду.

Раз на тиждень використовуйте під час вологого прибирання помешкання дезінфекційні за­соби.

Регулярно мийте дитячі іграшки. Частіше провітрюйте помешкання.

Не відвідуйте з дитиною басейни, де були спалахи ентеровірусної інфекції.

Як доглядати за дитиною в разі ентеровірусної інфекції, зумовленої вірусами Коксакі

Рекомендації для батьків

· Дотримуйтеся постільного режиму на весь гострий період захворювання.

· Давайте часто пити лише тепле, не кисле. Це сприятиме відновленню втраченої організмом рідини через підвищену температуру або діарею.

· Виключіть з раціону соки, газовані напої, солоні, кислі або гірки страви.

· Відварюйте, готуйте на пару, тушкуйте страви. Вони мають бути напіврідкими чи рідкими.

· Частіше мийте руки, дотримуйтеся гігієни порожнини рота та носа, аби запобігти поширен­ню інфекції.

· Обов'язково прикривайте рот і ніс під час чхання та кашлю та навчіть цього дитину. За появи перших симптомів захворювання виокремте для дитини посуд, рушники. Під час контакту з хворою дитиною використовуйте медичну або марлеву маску.